кобзарського району чи школи. Важне також ім'я записувача і ті відомості, що освітлюють його робочі методи. Загальніші відомості про се ми зібрали у вступній історії збирання дум, короткі-ж звістки про окремі тексти помістили у вступах до кожної окремої думи.
На початку кожного такого вступу подано реєстр усіх текстів, що друкуються далі, в хронологічнім порядку їх записування. В тім самім порядку варіянти позначені буквами української абетки; при тім варіянти, що появлялися в друку двічі з невеликими змінами, так що їх не можна вважати за нові записи, а тільки за додатки до попереднього запису даного варіянту, означено числом при літері: А, А1, А2, і т. д. За окремий варіянт вважаємо кожний запис думи, записаний зі слів кобзаря, і при тім вважаємо за окремий варіянт навіть і повторний запис тої самої думи від того самого кобзаря, бо зміни в рецитації одного співака бувають часом не менш значні, ніж напр. ріжниці в співі двох кобзарів з одної школи. Невеликі-ж додатки до якогось відомого варіянту, записані зі слів хоч-би й иншого кобзаря, що не розгортуються в окремий текст, хоч-би й дефектний, не означуємо окремою літерою, а тільки цифрою — як вище. Прим. додатки до думи № 10 вар. Д1.
При гуртуванню текстів до друку нашою думкою було спочатку подавати тільки цілі тексти, а фрагменти тільки тоді, коли вони цікаві або мало відомі. Одначе згодом у нас з'явився сумнів що-до такого вибору і ми вирішили не обмежувати нічим повноти збірки. Тому нарешті ми надрукували й ті фрагменти, що спочатку були відсунені від видання: додали їх на кінці книги („Додатки“) разом з запізненими текстами. Щоб не порушувати хронології в варіянтах, ми не надали сим текстам, що прийшли пізніше, порядкової літери, на якій спинився наш реєстр, бо таким чином запис Манджури, зроблений у 1870-х роках, мусів-би стати після запису з 1925 р., і се порушило-б цілий еволюційний образ історії консервації дум, що відбувається в такій хронології. Тому додані тексти одержали сигнатуру того варіянту, після якого хронологічно вони стоять, але мають подвоєну літеру, прим. ОО, РР, ТТ.
Окрім сих ріжних родів варіянтів, здобутих від кобзарів, у нашій старшій літературі про думи є чимало текстів дум, що не були записані від кобзаря, але не були й видумані від видавця, а були зложені з уже раніш друкованих варіянтів в якусь нову цілість. Сі скомбіновані варіянти часто мали великий успіх, багато передруковувались, а часом потрапляли і до кобзарів, що виучували їх від письменних людей і співали потім у своїй власній переробці. Таким чином усі сі тексти мають своє місце в історії дум, і на нашу думку повинні бути відзначені і в корпусі дум: вони виявляють найвищий ступінь вмішування інтелігенції в кобзарську традицію, що як відзначено нижче — давало себе знати в ріжній мірі й у ріжних формах протягом цілої історії збереження дум. Одначе щоб відокремити комбінації дум від оригінальних варіянтів, записаних від кобзарів (такі варіянтп хоч-би походили первісно і з книги, але коли їх переспівав по-своєму кобзар, ми вважаємо їх за оригінальні), ми відділили всі такі тексти літературного походження від записаних від кобзарів тим, що значимо їх останнім літерами латинської абетки: X, Y, Z, і при кожнім рядку такого тексту літерою та цифрами позначено, з якого рядка иншого варіянту його зроблено.
Таким чином деякі думи з'явилися в дуже великій скількості текстів, що займають по 40 сторінок нашого великого формату. В старших збірниках такої масовости варіянтів видавці звичайно уникали, боячись утомлювати читача перечитуванням сих часто майже однакових текстів. Гурт етнографів, що працював у Київі в сімдесятих роках минулого століття і видав найзамітніші наші пісенні видання: „Історичні Пісні“ Антоновича і Драгоманова і п'ятий том Чубинського, видумав був для сього окрему систему скорочувань варіянтів, що знайшла велике признання в пресі і потім вживалася й у инших видавців, напр. в виданню Грінченка. Але властиво користь з сеї системи була невелика: розгадування покорочених текстів вимагає багато уваги і часу, помилки, що часто трапляються в скороченнях, роблять їх ще труднішими, так що в дійсності сі покорочені тексти слід вважати
