До зовсім недавнього часу таке визначення було ще тільки науковим побажанням, і можна сказати, що тільки з працями Ф. Колесси се поняття набуло цілком конкретного змісту та цілком твердих меж: стало можливим говорити про думи як про зовсім означене літературне явище. Досліди проф. Ф. Колесси внесли нарешті систему та ясність у дуже заплутану сітку непорозумінь, в якій знаходилось се питання, завішене в повітрі на ріжних літературних умовностях. Бо хоч у кругах спеціялістів поняття думи ніби-то не викликало суперечностей, але все таки воно не було вияснене до кінця, навіть в якійсь тимчасовій — не строго науковій формі. Навіть признані знавці, що займалися думами, часто збивалися з прийнятої умови і прикладали назву дума до епічних пісень ріжних форм, як пісні про Морозенка або про Байду, або навіть галицькі жовнірські пісні про виїзд до війська і псальми про облогу Почаєва. Розуміється, що читаюча суспільність, оскільки вона інтересувалася думами, розбиралася в сій термінології ще слабше, і або називала всі українські пісні думами, чи — з ніжности до рідного слова — „думками“, або зовсім уникала сього слова навіть там, де воно було конче потрібне. Тому, щоб утворити тверду точку опору для дальших спостережень над літературною долею дум і уникнути тої плутанини, що витворилась через брак якогось конкретного означення думи, наведемо зразу-ж те означення, що, як ми вважаємо, дає певну базу для всякої дальшої праці в сій сфері. Дали її досліди над музичною формою дум, що в значній мірі визначає і поетичну структуру сих творів. За дослідами Колесси головні характеристичні риси дум такі: Дума се мелодичний речитатив із вільним ритмом і змінною формою імпровізації. Рецитація приладжена до синтактичного укладу слів у тексті, що виказує поділ на симетрично збудовані, але ріжновидні періоди, що не мають усталених відношень строфи[1]. В думах нема правильних строф, що існують у піснях, за те кобзарська рецитація виявляє поділ на ріжновидні, більші і менші групи віршів — періоди або тиради, з яких кожна замикає заокруглений образ, закінчену думку — подібно як строфа в пісні[2]. Періоди думи своєю свободною будовою ґрунтовно ріжняться від пісенних строф; вони не повторюють одного взірця одної схеми в укладі частин, як се буває в строфах пісні: в кожному періоді буває якась відміна в складі, довжині й групуванню віршів. Через се будова періодів визначається незвичайною ріжновидністю, так що навіть в одній думі трудно буває знайти два зовсім однаково побудовані періоди. Затямити мелодію довгої думи з такою ріжновидною будовою 20-ти й 40 періодів було-б зовсім неможливо, та се й не потрібно, бо кобзар імпровізує мелодію думи настільки, що комбінує свобідно кілька характеристичних фраз та звязує їх у групи й періоди, які покриваються групуванням віршів у тексті[3]. Співаючи думу кількома наворотами, кобзар кожним разом подає нову відміну мелодії, бо він аж у хвилі співання надає музичну форму в її останнім викінченню; тому рецитування думи близько підходить до імпровізації[4]. В текстах дум при співі також відбуваються зміни, хоч, на думку Колесси, тут менше волі ніж у комбінуванню музичних фраз.
Се означення дум хоч і не вносить у літературу про думи нічого абсолютно нового, одначе відріжняється від попередніх означень поняття думи тим, що спирається не на більш або менш удало схоплені риси зовнішнього виду дум, а на ґрунтовні досліди над будовою і життям їх мелодій, а мелодія, як сказано, являється підвалиною поетичної будови думи. Не входячи в історію дум ані в умови їх нинішнього існування, се означення дає нам основні критерії для пізнання форми сього роду поезії і для відріжнення його від инших видів народньої словесности, і з сього боку воно точніше й ліпше обґрунтоване ніж усі ті означення, що зустрічаємо в старших працях про думи. Для абсолютної досконалости сій характеристиці бракує тільки скупченосте
- ↑ Ф. Колесса, Мельодії українських народніх дум, I, 1910, с. XXXIII, див. теж його-ж: „Наверствовання і характеристичні признаки українських мельодій“, Записки Наукового Тов. ім. Шевченка, т. CXXVI—VII, с. 76.
- ↑ Ф. Колесса. Про ґенезу українських народніх дум, с. 7.
- ↑ Там-же, с. 12.
- ↑ Там-же, с. 13.
