Сторінка:Катерина Грушевська. Українські народні думи. Том 1. 1927.pdf/44

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

можна думати, що се було зрозуміння ріжниці між матеріялами „Опыта“ і „Запорозької Старини“, бо в наступній своїй збірці він умістив і решту фальсифікатів Срезневського.

„Запорожская Старина“, т. II. Того-ж таки 1834 р., коли вийшла збірка Максимовича, але з поміткою цензури 2 жовтня, вийшов перший випуск II тому „Запорозької Старини“. В сім випуску знов були думи, але сим разом Срезневський помістив їх усуміш з піснями, а не окремо. В передмові він хвалився, що читач не докорить йому за бідність сього випуску, але в дійсності багатства тут було менше ніж у першому томі — хоч і менше фальсифікатів.

Дум в сім випуску надруковано 6, а саме:

1) „Хмѣльницкій и Барабашъ“ (с. 9), передрукований точно з „Опыта“ Цертелева. Тільки в словах Барабаша Срезневський чомусь пропустив титулування Ляхів — „мостивими панами“…

2) „Походъ въ Молдавію“ (с. 28) — для сеї думи Срезневський використав відповідний текст Цертелева, і ще два — від Євецького та А. Хіджеу. Дійсно сей текст в порівнянню з Цертелевським має багато додатків, але вони виглядають як редакційні „поліпшення“: напр. та сама фраза, що в Цертелева закінчує текст — „В той час була честь, слава“…, у варіянті Срезневського зустрічається ще перед тим, майже у вступі тексту. Слова тексту Цертелева: „Тілько Богъ святий знає, що Хмельницькій думае, гадае, О тимъ не знали; ни сотныки…“ й т. д. розвинені, видко, підо впливом фальшованої „Чигиринської битви“, до таких розмірів: „Тільки Бог святий знає, що Хмельницький думає гадає. Того не знали ні Сотники, ні Полковники, ні Атамани Курінні, тільки Бог святий тоє знає, що Він думає гадає, що Хмельницькому на поміч помагає (!)“. Взагалі се типове для фальсифікатів Срезневського, що в них один вислів прикладається по черзі до ріжних підметів — чого не буває в народніх творах: Бог знає, що Хмельницький думає, і знов: Бог знає, що він думає. Се завважив уже Костомаров у Дарах Баторія. В думі про похід на Молдаву слова Василя Молдавського про Яси повторені у Срезневського ще раз від імени Хмельницького; все се змінено трохи — але невдало: замість —

у Цертелева:

„Ой вы Ясы мои Ясы
Булы есьте барзо красны…“

у Срезневського:

„Ой вы Яссы, Яссы, Яссы
Булы коли-сь барзо ясни:
Булы коли-сь барзо красни…“

Сі слова про Яси, розвинені ріжними варіяціями, подані теж як окрема пісня, вона надрукована в тім-же випуску (с. 32).

Думи 3 і 4 — „Смерть Хмельницького“ (с. 40—42) — два тексти. Пізніше, у другім випуску другої частини „Запорозької Старини“ Срезневський поясняв, що один з сих варіянтів співають „за Дніпром, другий по сей бік Дніпра — ся обставина робить їх ще цікавішими“[1]; перший текст він зазначує як запис „зі слів бандуриста“, другий — як узятий із збірників Максимовича. Другий текст передрукований дійсно, але що-до першого, то заява видавця була мабуть зовсім не правдива — се очевидно фальсифікат.

Текст Цертелева про Смерть Хмельницького передрукований за Максимовичем, але не до кінця: кінець, про обрання Юрія Хмельницького на гетьмана, пішов на вироблення инших двох варіянтів нової думи. Се дума 5) „Юрій Хмельниченко“ (с. 55). Уступ від слів „А молодий Юрусь під Білою Церквою гуляє“ до „Світа божого не взирав“ передруковано точно за Максимовичем — се в дійсності запис Цертелева. Решту, аж до кінця Срезневський зазначає як „уривок“. Але насправді се кінець тексту Цертелева (Максимовича) з одним додатком у середині.

Остання дума в сім випуску 6) „Битва Полтавская“ (с. 72) — „зі слів бандуриста“. Ся дума підроблена, але чи не взято на її вироблення якогось готового матеріялу, подібно як на „Серпягу“ сього на нашу думку поки що не можна певно вирішити. В третім випуску другої частини Срезневський казав, що ся „дума“ не зовсім повна, а най-

  1. Част. II. в. II, Харків, 1835 р.