розповідати про свою Олександрівну. Великої освіти або глибшого інтересу до етнографії праця Базилевича не виявляє. Але власне ся стаття скермувала увагу тогочасних збирачів у бік кобзарства, і її вплив був безсумнівно великий: найближчі своїм часом публікації дум, що з'являються з іменами кобзарів, які їх співали — се все записи від Шута, якого відкрив збирачам Базилевич.
Але його власна праця цінна не тільки тим; вона цікава ще з одного боку, а саме запис Шутової думи, надрукований тут-же, виявляє майже взірцеву точність в записуванню: maximum точности, який ще ні разу не був осягнений ніякими ранішими записами! Володіючи українською мовою очевидно тільки в сосницькім діялекті, Базилевич записував думу Шута з особливостями вимови — так як її чув, не виправляючи під ніяку літературну норму, як се — нема сумніву — робили всі його попередники. Та в сій другій особливості своєї роботи Базилевич як новатор не мав уже такого щастя. Дальші записи дум були знов далеко менше точні й більш виправлені ніж його запис. Відкриття кобзаря було багатше на наслідки! Базилевич писав про свого кобзаря, Андрія Шута, що він знає довжезні вірші на Різдво й Великдень, а крім того багато історичних пісень, переважно „въ честь Казацкаго Гетмана Хмѣльницкаго“. Репертуару його він не перечисляв, і одну думу, що записав для своєї статті, подав мабуть тільки для прикладу Шугового уміння. Наведена дума заголовку не має — се дума про жидівські оренди. Три роки пізніше її надрукував Куліш: завваживши, що текст Базилевича неповний, він сам записав її наново. Дійсно, ріжниці між обома текстами є: дещо в Куліша більше, ніж у Базилевича, дечого бракує власне в Куліша; є також переміщення в схемі оповідання та ріжниці в деталях. Але все се такі ріжниці, які звичайно бувають між записами від одного співця, напр. між записами Горленка й Мартиновича від кобзаря Крюковського, Носа й Ніговського від Колибаби, не більше. Зате текст Куліша значно підігнаний під літературну мову і в ньому вигладжено особливості чернігівської вимови, яку більш-менш передає текст Базилевича, а де-не-де поправлено навіть цілі слова. Так напр. Базилевич нотує: на славнуй Украины, пудь, козакув, Хмельницки, мастывый пан, тульки, вьпра, пкъ у святы день у… Куліш пише славній, під, козаків, Хмельницький, мостивий, тількі, віра, як у святий. Місто „Паленогъ“ Шута Куліш виправив на Полонне, „Куминщину“ на Кумивщину і т. п. Що-до останнього слова, Куминщина, Базилевич дав таке пояснення, можливо подиктоване Шутом: „У Хмѣльницкаго Гетманъ Барабашъ былъ кумомъ, отъ того Кумынщина“. Се мусіло бути Шутове міркування: він знав думу про Хмельницького і Барабаша і мусів бачити тут натяк на оповідання сеї думи. Пише наївне пояснення до тексту, певне, походить вже від власної філології Базилевича; з приводу слова „оковита“ він каже: „оковитая горѣлка — горячее вино столь крѣпкое, что когда его пьешъ, то глаза (око) какъ будто вьются“.
Окрім запису думи Базилевич у кількох словах дав відомості про особу Шута, його поважність і розум; наводимо сей короткий уступ: „Сказано, що Господь умудряє сліпого: на ньому (Шутові) се видно. Не кажучи вже про те, що сей старець (нищій), при всій своїй бідності, старається оплачувати всі податки (повинности[1]), він до того ще добрий майстер плести шнури і всякі мотузи з конопель. Але найдивніша його пам'ять! Величезні малоросійські вірші: на Різдво і Великдень, величезні історичні пісні в честь Гетьмана Хмельницького, все се він — і тільки він — зберігає в пам'яті (по преданию)“ (в примітці автор додав, що Шут знав „пісню про війну Хмельницького з Волохами і Ляхами“). Се все, що дала стаття Базилевича. На жаль у пізніших роках він більше не записував, мабуть тому, що в себе в Олександрівці він мав тільки одного Шута, до якого показав дорогу збирачам. Сі-ж приїжджі знавці позаписували від Шута таку силу дум, що Базилевич повинен був вважати се діло за скінчене. Думки про повторні записи одного твору від того самого співака в тих часах ще не було, і Базилевич не вернувся до
- ↑ Базилевич називає Андрія Шута козаком.
