Казацька молодь не звертає уваги на поради атамана і навіть сміється з нього, аж тут:
Не буйні вітри повівали,
Як турки яничари з чистого поля,
з гори в долину припали,
Дванадцять козаків Брацлавців у полон забрали.
Схожий до цього випадок оспівано у думі про Сірчиху та сіркового сина Петра. Не менча козацька необачність оспівана й у думі про Нечая, де відомий народний богатирь, не зважаючи на те, що вороги були близько, пішов на ніч бенкетувати з своєю кумою. Нарешті один з варіантів думи про Самійла Кішку оповідає, що й цей славний козацький гетьман дістався туркам у неволю чи не через через необачність:
Ой у лузі Базавлуці там стояв курінь бурлацький.
Там був, пробував Кішка Самійло, гетьман козацький.
І мав він собі товариства сорока чоловіка,
То турецьке паня, молоде баша
По Чорному морю галерою безпечне гуляв,
До Кішки Самійла в гості прибував,
Та так до їх в гості прибував,
Що всіх козаків гетьманських, запорожських
на місці заставав,
