би й батька її не спіткала така ж недоля і благає його не гнатись за татарами і вернутись до дому.
Роспука серця і покора своїй долі так само відбиваються й у другій думі: „Дві сестри бранки“.
Чому кури не пієте?
Чому люде не чуєте?
Турки село звоювали,
Громадами людей гнали.
Межи ними дві сестриці,
Повели їх по жерниці[1].
А жерниця ніжки коле,
Чорну крівцю проливає;
Чорний ворон залітає.
Тую крівцю попиває.
Сестра сестрі промовляє:
„Проси, сестро, турка-мужа,
Нехай косу русу утне,
Най до мамки її пошле:
Най ся мамка не фрасує,
Най нам віна не готує,
Бо ми віно утратили
Під явором зелененьким
За турчином молоденьким!“
Тут одна з сестер, примушених турком під час подорожі у Крим стеряти своє дівоцтво, у роспачі бажає, щоб турок, що став їхнім мужем, одрізав її косу і послав матері на ознаку того, що вони вже стеря-
- ↑ Викошене поле.
