„Най сі тато йа змилує,
Най мя відси викупує!“
— Щоби за те, сину, дати? —
„Вісім волів тай від хати“.
— Як маю те, сину дати,
Волиш, сину, загибати!
Теж саме одповідає й мати, коли син просить прислати за нього вісім коров з телятами. Тоді козак пише до милої:
„Най ся мила йа змилує,
Най мя відсі викупує“.
— Щоби за те, милий, дати? —
„Сімсот качок тай від хати“.
Мила не шкодіє за для козака всього свого добра і одповідає:
— Ой волю я, мій миленький,
Ввесь маєнток відгоняти,
Ніж ти маєш загибати!
Пригнавши невольників у Крим, татари повинні були більшість дітячого ясирю і невелику частину дорослих бранців передати турецькому урядові на державні потреби. З останніх полоняників у Криму лишалася тільки невлика частина, бо для господарських потреб татарам не треба було такої сили невольників, яку вони приганяли з України. Більшість полоняників татари продавали за море у турецькі землі, навіть за Царьгород у Сірію, Єгипет та Аравію.
Головними ринками невольників у Кри-
