му були: Козлов (Євпаторія) та Кафа (Ѳеодосія), а найбільше останній. Сюди згоняли невольників великими натовпами, повьязаними один до одного, і на ринку їх завжди було по кільки десятків тисяч. Тут їх оглядали покупці, як у наші часи оглядають коней. Дивилися на зуби, щоб не були чорні, на тіло, щоб було кремьязне і без ніякоі вади. Дівчат та молодиць, виводячи на продаж, румьянили й убірали в кольорові одежі, але дозволяли покупцям оглядати жіноцтво так само, як і чоловіків, скидаючи всю одіж.
Десятки турецьких кораблів завжди стояли на морі біля Кафи, забіраючи невольників і одвозячи їх у турецькі й арабські землі, з которих уже ніяка звістка до України не доходила. Плач невольників з невольницького ринку перед посадкою на кораблі теж зберігся в одній з дум:
Поклоняється бідний невольник
Із землі турецької, із віри бусурманської,
У городи христіянські, до отця до матусі.
Що не може він їм поклонитися, —
Тільки поклоняється голубоньком сивеньким,
„Ой ти, голубонько сивенький!
Ти далеко літаєш, ти далеко буваєш:
