переверталася на робочу тварь, чого туркам і треба було.
Частина невольників, здебільшого захоплені на морі козаки, як я вже згадував, віддавалася турецьким урядом на галери, але й там жття нещасних було не ліпше, коли не гірше. Їх приковували ланцюгами до лав біля гребок, по пьятеро до всякої гребки і не одковували по кільки років. Громадючи день і ніч, невольники на тих лавах по черзі й їли й спали. Хвилі часто заливали їх до поясу, вітер разпатлював їхнє нестрижене волосся, а галерський доглядач, ходячи у продовж галери по-між двома рядами лав, немилосердно бив бичем всякого, хто, як йому здавалося, не досить щиро налягав грудями на гребку.
На галерах здебільшого нещасні невольники кінчали й життя своє разом з галерою або під час хуртовини, або під час морського бою турків з христіянами. Не один десяток галер загинув на Чорному морі і од рук козацьких і не завжди серед бою запорожці мали змогу ратувати своїх, прикутих до галери, братів. Здебільшого галери потопали, або горіли разом з невольниками: а скільки їх було по галерах, можна бачити з того, що у великій морській битві біля Лепанто Італійці та Гиспанці захопили 130 турецьких галер і по них знайшлося тільки 3468 рабів бусурма-
