Сторінка:Кащенко А. Неволя бусурманська в українській народній поезії (1917).djvu/41

 „Ой козаки,
 Ви бідні невольники!
Що сьогодня у нашій землі христіянській Великодня субота,
 А завтра святий празник, роковий день — Великдень!
 То тоді то козаки теє зачували,
 Білим лицем до сироі землі припадали,
 Дівку бранку,
 Марусю, попівну, Богуславку
 Кляли проклинали:
 „Та бодай ти дівко, бранко,
 Марусю, попівно, Богуславвко,
 Щастя й долі собі не мала,
Як ти нам святий празник, роковий день Великдень сказала!“
 То тоді дівка бранка,
 Маруся, попівна, Богуславка,
 Теє зачувала,
 Словами промовляла:
 „Ой козаки,
 Ви бідні невольники!
 Та не лайте мене, не проклинайте;
Бо як буде наш пан турецький до мечеті відьіжджати,
 То буде міні, дівці бранці,
 Марусі, попівні Богуславці,
 На руки ключи віддавати:
 То буду я до темниці прихождати,
 Темницю відмикати,