Ця сторінка вичитана
А вона ій тай завела,
Три роботи загадала:
Оченьками стадо пасти,
Рученьками кужіль прясти,
Ноженьками колисати.
Теща дитя колисала,
І дитині приспівала:
„Люлю, люлю, татарчатко,
По доненці унучатко!
Бодай стадо виздихало,
Бодай кужіль спопеліла,
Бодай дитя скаменіло!“
Учув то то вірний слуга:
“Чи чули ви, панєнонько,
Як вам кляла робітниця:
Бодай стадо виздихало,
Бодай кужіль спопеліла,
Бодай дитя скаменіло?“
Ой побігла татарочка,
Бігла боса без пояса,
Та вдарила по личеньку
Свою рідну матіноньку;
— Ой ти, доню ж моя, доню!
Не тілько м тя годувала,
По личеньку м тя не била.
„Мамко ж моя старенькая,
Почом же сьмя іспізнала,
Що сь мя доненьком назвала?“
— Як тя баба в купіль клала,
На груди ті искра впала,
