Сторінка:Кащенко А. Неволя бусурманська в українській народній поезії (1917).djvu/49

 А воспріймай нашу, бусурманськую у руки,
 Да будем пити-гуляти,
 Мене за тебе пропивати!“
— Да бодай же ти, Алкан- пашовая, віро бусурманськая,
 Да не діждала того говорити,
Щоб я віру христіянськую під ноги підтоптав,
А твою бусурманськую на руки восприняв! —
Як крикнула ж Алкан-пашовая, віра бусурманськая,
 Да на бісових мурзаків:
„Да візьміть же Івана Богуславця,
Козака дніпрового, отамана військового,
Да свяжіть йому руки сирою сирицею,
Да положіть його перед праведним сонечком“.
 Як стало сонечко пригрівати,
 Стала сириця ссихати,
 Став Іванець Богуславець да пробі кричати:
 — Алкан-пашовая, пані молодая!
 Як не будеш мене христіянською вірою урікати,
 Буду я за жону тебе брати! —
Тоді крикнула Алкан пашовая, віра бусурманськая,
 Да на бісових мурзаків:
 „Розьяжіть Іванцю Богуславцю,