Перейти до вмісту

Сторінка:Кащенко А. Неволя бусурманська в українській народній поезії (1917).djvu/6

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

тарська орда поділялася на три загони, з которих один біг верст на сто уперед, другий на стільки ж у праву руку і третій у ліву. Одбігши так од головного табору, всякий загін поділявся ще на три загони, а далі ті загони верст за 150 од головного табору поділялися ще всякий на три загони, ставало 27 загонів, а врешті велика площа України верст на 500, а иноді й більше у поперек вкривалася кількома сотнями татарських загонів, немов павутиною. Після того татари починали ловити людей, вьязати їм за спину руки і заганяти до своїх таборів. Ловили татари людей і в селах і у полі під час жнив або сіянки. Змагання з татарами по селах майже ніколи не бувало бо селяне не мали зброї; всяк намагався тільки втекти й переховатись, коли ж траплялося, що хтось змагався, так того зараз же вбивали. По містах людність инколи поспівала узброїтись і оборонялася од татар, але й те не завжди її ратувало, бо татари, натрапивши на опір, подавали про те звістку до головного або до другорядного табору і звідтіля прибігала татарам поміч. Певний захист од татар був тільки по замках та кріпостях, на котрі татари нападали дуже рідко, бо під час несподіваних наскоків вони не возили з собою гармат.

Зігнавши людей з усієї околиці до сво-