рідко не тільки на Україні, а й на протязі всього СРСР. Коли зима буває безсніжна, а морози міцні, то вона більш-менш вимерзає, як і звичайна перечна м'ята. Але це буває рідко, і такого випадку, щоб вона вимерзла до кінця, у нас ніколи не було. На жирній землі ця м'ята розмножується швидко і її плантації у нас тепер величенькі.
З флорентійських півників, що дають усім відоме „фіялкове коріння“, у нас є дві відміни: фіялково-квітна та білоквітна. Перша дає корневища з міцнішим духом. Супроти нашої зими обидві відміни досить тривалі, особливо білоквітна.
За літературними звістками, „фіялкове коріння“ можна здобувати також і від звичайного германського півника, який усюди поширений по садках. Тому ми зібрали близько двацятьох різнокольорових одмін германських півників, щоб виявити, які з їх дають справді „фіялкове коріння“. Але поки-що жадна з цих одмін не виявилася для цього здатною.
Гарно теж акліматизувалася в нас жовта горечавка; коріння її уживають, як гірку шлункову допомогу. Та вона рідко цвіте й через те розмножується в нас дуже поволі. Наші лікарі надто часто прописують горечавку, дарма що цеє коріння привозять до нас з-за кордону, і бувають часом такі періоди, коли її не здобудеш хоч-би за які там гроші. Тимчасом, в нас багато є місцевих гірких рослин; отож, здається мені, що коли-б наші лікарі не йшли наосліп за закордонними методами лікувати, то їм не дуже важко було-б знайти таку горечавку, котра заступила була-б чужоземну.
Кавказька беладона теж завсіди в по наших плантаціях і звичайно зимує гарненько, хоч-би були морози ще й суворі, аби-б тільки сніг.
