Усі вони зимували гарно і що-року цвіли, але їх було надто мало, щоб почати над ними спеціяльні досліди. Ми силкувалися їх розмножити, та це не пощастило через втрату того місця, де вони росли.
Лаванда довго не хтіла в нас акліматизуватися і всі кущики, які ми що-весни розплоджували з насіння, що-зими регулярно замерзали без останку. Нарешті, на превелику нашу радість, зиму 1919—20 року два кущики витримали, і вони-ж перезимували щасливо й дальшу зиму 1920—21 року. Вони цвіли, і ми дуже надіялися, що ці кущики дадуть нам насіння, а з нього ми виведемо вже зовсім тривалу для нашої зими відміну. Але в нас відібрали старий садок — і ця надія загинула.
Про відому всім арніку нема чого особливого сказати, крім того, що вона зимувала в нас гарно й гарно-ж цвіла. Цю відміну, що втрачена нещасливого 1921 року, тепер поновлено.
Цитварний полин має величезне значіння, бо дає всім відоме „цитварне сім'я“ (насправжки, це не насіння, а непорозкривані пуп'янки), що чудово помагають проти глистів. Її розведено в нас з насіння, одержаного з її батьківщини, а саме з Туркестану. Коли від наших примірників одержано відповідний продукт, себ-то вищезазначене „цитварне сім'я“, то його хімічно досліджував магістр фармації Г. В. Дайн, причому, на превелику нашу радість, виявилося, що „сім'я” завдовольняє вимогам фармакопеї. Таким чином до акліматизування цитварного полину почин було зроблено, здавалося, що це можливе, бо наші примірники гарно зимували і розмножувалися самосівом. Але на диво, штучна сівба нашого насіння ні разу не дала нам проросту. Треба думати, що мабуть гарно визрівали тільки перші зернята, що й випадали раніш од нашого
