решти нащадків різкістю своїх особливостей; але за останній час прийшли до висновку, що трапляються мутації й з незначними особливостями.
З усіх вищезазначених причин, нема ніяких підстав сумніватись у величезному практичному значенні гібридизації.
У нижчих тварин гібридизацію роблять у такий спосіб. За доби вистигання полових продуктів вирізують з самця сім'яні залози, а з самиці яєчники, розривають як те, так і друге, й змішують їх у морській воді, як-що це морська тварина, або в прісній, коли тварина прісноводна. Зараз-же після цього можна спостерігати подробиці вищезазначеного процесу запліднення, звичайно тільки в тому разі, коли яйця дрібні й прозорі, як це буває, наприклад, у морських їжинців, у аскарид і багатьох інших безхребетних тварин. З хребетних у той же спосіб можна робити штучне запліднення у риб та крякв; але тонких дрібниць запліднення у них під мікроскопом бачити неможна, бо їхні яйця великі й непрозорі. Проте можна добре спостерігати під лупою хода сегментації й перші зародкові форми.
Гібридизацію птахів та ссавців роблять засобом парування обраних примірників, що звичайно відбувається легко, як-що його вживають за належної доби тваринного життя й, звичайно, додержують заходів предобережности проти випадкових парувань. Проте, в де-яких випадках доводиться вдаватись до штучного впирсткування сім'яної рідини самця у втулище самиці.
Через те, що у квіткових рослин, з якими нам головним чином доводиться робити спроби гібридизації, надзвичайно розповсюджено опилення комахами, здебільшого бджолами, тут необхідно звертати велику увагу на запобігання випадковому опиленню. На це, на обрану для гібридизації жіночу квітку, ще до її розгортання, цеб-то коли вона перебуває в стані пуп'янка, одягають серпанковий мішочок, якого зав'язують нижче квітки, й таким чином захищають її від одвідування комахами. Як-що квітка не жіноча, а гермафродитна, цеб-то має і зав'яз і пиляки, то перед одяганням мішочка треба квітку каструвати, цеб-то позбавити всіх пиляків, для захисту від самозапліднення квітки. Цю операцію краще за все робити маленьким пінцетом з загостреними кінцями, й треба це робить дуже уважно, бо трапляється, що який-небудь пиляк неправильно вигинається й тоді нелегко помітити його пилочні. Потім, коли квітка самостійно розгорнеться й на її бральці з'явиться крапелька клейкої рідини, на бральце наносять пензлем, або просто пальцем, пилок бажаної нам породи. Мішочка, звичайно, перед цим скидають, а після цієї операції зараз-же знов одягають і зав'язують. Через те, що не завжди легко помітити рідину на бральці, краще цю операцію повторювати протягом де-кількох днів, у ранці, доки не з'ясується або вдача запліднення (тоді зав'язь збільшиться), або невдача (тоді вона засихає). проте, краще залишати мішочка на
