Слово „Акліматизація“ визначає, власно, пристосування до підсоння; але в широкому змісті цього терміна розуміють, як пристосування живої істоти взагалі до нових умов існування, причому звичайно цей процес відбувається з де-якими змінами в самому організмі живої істоти.
Можна зазначити багато прикладів, що ясно доводять нам залежність між організмом і зовнішніми умовами його існування. Найприклад, сибірський кінь має хутро густіше й довше, ніж європейський. Так само, у зебр та антилоп, що їх перевезено з Африки в Европу, зростає густіша вовна. Гірські коні мають іншу будову копит, ніж рівнинні. Копита рівнинних коней широкі, ніби розплющені, а форма копит гірських коней склянкувата, цеб-то їх стиснуто та здовжено. У де-яких диких тварин спостерігається ще краще пристосування копит до гірського життя. Наприклад, копита диких гірських цапів мають на спідній поверхні м'яку та еластичну подушочку, що наче-б прилипає до ґрунту.
Звичайно, зовнішні умови впливають не тільки на будову, але й на фізіологічні процеси живої істоти. Коли, наприклад, тримати взимку курей у темній і холодній комірці, вони не несуться, або несуться дуже погано. У світлому-ж та теплому приміщенні вони несуться майже безупинно протягом всієї зими. Та-ж сама порода змій південних місцевостях буває отруйніша, ніж у північних, і т. інш.
З рослинами відбувається те саме. Всім відома „Антоновка“ в північних губернях — зимове яблуко, а в південних — осіннє. Порода одна, але як-що ми схочемо культивувати антоновку для суворої місцевости, то треба брати живців її з північніших місцевостей, наприклад, з Моськовської губерні, а не з Київа, бо перша буде витриваліша.
Ці взаємини між властивостями живих організмів та зовнішніми умовами їхнього існування примушують нас припускати, що під впливом цих умовин живі істоти можуть змінятись. Проте, треба відрізняти змінливість індивідів і змінливість порід. Що до змінливости індивідів, то можна лише сказать, що
