насіння, й склад грунту, й кількість вільги, глибочінь засіву, густота його й т. д..
Це визначає, що модифікації, як і флуктуації, викликаються зовнішніми умовами.
З чого виникають мутації? Що до них, то більшість біологів думає, що вони виникають під впливом внутрішньої тенденції організму до змінливости. Але, напевно, й мутації, як і інші форми змінливости, залежать від різних умов життя; проте, довести це не так легко.
Є два не дуже далеких один од одного роди ракоподібних: Artemia й Branchipus. Перший живе в солоній воді, а другий у прісній. Але, як-що обміняти воду, то починають змінятись і самі рачки: Artemia обертається в Branchipus, а Branchipus у Artemia. Правда, не всі зоологи визнають цей факт. Але, во всякому разі, коли остаточного перетворювання може й не буває, то все-ж таки явно відбувається наближення до цього. З розріджуванням солоної води Artemia все більш скидається на Branchipus, а Branchipus все більш скидається на Artemia, як-що згущати концентрацію прісної води, де він живе.
Ще цікавіше спостереження картопляного жучка Doriphora decemlineata. Цього жучка, що губить картоплю, було занесено в Європу з Америки й він колись зробив зимало спустошувань. Потім у Європі його було знищено й це, мабуть, єдиний випадок цілковитого знищення паразита, що його занесено з іншої країни. Отже, за цим жучком зробили таке спостереження. Під час вистигання полових елементів картопляного жучка його спробували підігрівати та заморожувати. Утворювалися покоління, зовсім несхожі з матерніми. І ці нові форми були спадковими, цеб-то їхні особливості передавались у спадщину, як у справжніх мутацій.
Нарешті, один садівник викликав мутації, впирскуючи отрути в зав'язь. Розвивалось насіння з новими спадковими властивостями.
У чому-ж полягає різниця між мутацією та модифікацією? — Мутація раптова, гостра й спадкова; модифікація — ухил незначний і неспадковий. Але, за останніх часів виявилось, що мутації не завжди бувають гострими, й тому різниця між мутацією й модифікацією зводиться до питання, чи спадкова нова форма, чи ні? У першому разі це буде мутація, у другому модифікація.
Таким чином, ми знов наближаємось до старого погляду Ч. Дарвина, що вироблювання нових живих форм є наслідок скупчення незначних змін у організмі. Проте, це не заперечує появу гостро відмінних спадкових ухилів, що вже давно зазначав ембріолог А. Кьоллікер, далеко раніш появи слова „мутація“.
Питання про спадковість набутих особливостей дуже цікавило німецьку літературу за часів мого юнацтва. Тоді писали, ніби від собак та кошок, що випадково позбулися свого хвоста,
