В республіці власть і піддані, уряд і люд — заодно, бо всі власті з волі люду поставлені.
В монархії ограниченій закон дістає силу тільки тоді, як монарх погодиться з народньою радою.
Монархія самодержавна має такий вигляд: зверх — монарх і його урядники, котрі самі все за всіх розуважають, всім орудують; під ними люд, що тільки кориться. Уряд і люд не за одно. Який-небудь закон, або яка-небудь війна, звоювання нової землі може бути вигідне для урядників і шкодливе для люду. Так було і в теперішніх конституційних державах давнійше, поки в них був самодержавний лад. Все робилося так, як подобалося монархові і урядникам. Народ, хоч би як тямив, що все робиться не так, як слід, не мав способу зробити по своєму, а мусів коритися урядові. Тож тоді народи Західньої Европи були в неволі політичній у своїх самодержавних урядів. Тепер уже ті народи самі через виборних людей дають лад державним справам, визволилися з під опіки уряду, мають політичну вільність. Вільність політична єсть право народа давати лад самому своїм державним справам.
Але ті народи добули собі крім вільности політичної ще иншу вільність, що для них так само важить, так само дорога, так само потрібна для щасливого життя, єсть то вільність громадянська.
Здумаймо собі, що якийсь чоловік живе десь у пустелі або в лісі, в дикій стороні, де людей мало,
