Арсен зупинився коло ґанку. Кетті дала йому запасовий ключ від входових дверей. Хлопець ховав гроші:
— Гражданине, а я вас про щось попрошу…
Очка йому світилися; він прицмокнув, майстерно плюнув набік крізь зуби і почухався в потилицю.
— Що ж ти хочеш?
— Позвольте папіроску… страсть хочеться курити…
— Добре… маєш…
Хотів Арсен моралізувати: мовляв, такий малий, а вже курить, і для здоровля це шкідливе, і шкода на тютюн тяжкий гріш тратити, краще черевики купити… Але тільки вибачливо усміхнувся — сьогодні він усім хоче робити тільки приємне.
Кетті зраділа як дитина, побачивши таку гарну китицю. А ще більше зворушили її слова молодого хлопця:
— Дорога Катрусю, — почав Арсен поважним тоном, наче перед іспитовою комісією матурист: — Прошу приняти ці квіти, як вислів мого кохання. А разом із цим і моє прохання стати моєю дружиною…
Зовсім заніміла, зніяковіла дівчина. Не знала чи це правда, чи жарт. Механічно взяла квіти, а сама почервоніла густіше від троянд.
Їй освідчається такий гарний хлопець, що за нього Бог-зна яка панна в одній сорочці пішла б без надуми? Чи можливе це?!
