Сторінка:Квітка на багні.pdf/126

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Кетті заперечила. Жінки навіть у коханні зберігають більше розсудливости та практичности, ніж мужчини. Це викликало б підозру, хтось може прийти до її хати перевірити, чи вона не занедужала. Вона мусить піти до „Імперіялю”… „Ну, ну, чого тремтиш? — співати не буду сьогодні… от треба дещо сконтролювати в господарстві, а на восьму-девяту годину буду вже дома”… Вона так уладить, що завтра звільниться на цілий день; тоді вони ввечір чи вночі зможуть виїхати, не викликаючи ніякого підозріння.

Кетті співала, деклямувала Пушкіна, Лєрмонтова — вона наче хотіла перенестися в ті щасливі дні, коли перед нею простягався ввесь світ забарвлений дівочими сподіваннями…

— Вибачай, Арсене, що я тобі деклямую тільки московських поетів… сам знаєш, це зі школи… Але дома я й „Кобзаря” читала… хоч не багато, а все ж дещо памятаю…

Коло 6. години Кетті пішла до „Імперіялю” — обіцяла якнайскорше вернутися.

Для Арсена потяглися нудні, видовжені години.

По 8-ій годині уже не міг угамувати своєї нетерплячки.

І чого вона не йде? Чи не бенкетує знову з Бліновим? Заздрісні думки почали настирливо виринати, пекти себелюбством. Хоч вона казала, що не буде ані співати, ані вечеряти в товаристві, але… Нервово ходив з кута в кут, курив, кидав наполовину недокурені папіроси.