Сторінка:Квітка на багні.pdf/129

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Він уже тепер сподівається, що вона йому допоможе… Та чим? Прислужитися народові, справі, на це треба часу, треба підготовити себе. Що-ж вона може?

Хіба те, що від пяних військовиків чи комісарів може випитати про деякі факти, видобути деякі документи. Чи не спробувати їй ось хоч би з Бліновим? Він важний комісар, один з найвищих начальників. Вже з того, як він бенкетує, скільки грошей витрачає, видно, яка то важна особа. І він примилюється до неї, жадний її пестощів. Так, з досвіду вона знала, що мужчину, розпаленого пристрастю, до всього можна довести. Можна би коло нього „походити”… Та як так похитрувати, щоб не жертвувати собою, тому огидному москалеві, як протягнути справу, коли Арсен рахує кожний день без діла за втрачений…

А потім… потім… ану-ж справді їй усміхнеться щастя? Вона мучить себе сумнівами…

Пробувати?… змагатися?… боротися?…

Коли Кетті так міркувала в ґардеробі, до неї прибіг Трубайло і сказав, що її дуже прохає товариш комісар Блінов до кабінету ч. 3 на вечерю.

Кетті усміхнулася — до здивованого кельнера кажучи, що зараз прийде.

Похапливе „прошу” відкрило їй вступ до середини. Кабінет ч. 3 — це простора кімната, уладжена з комфортом. На стіні гарний ґобелін, під ним широка отомана в яскравих малиново-червоних барвах. Між вікнами високе трюмо, посереди-