Сторінка:Квітка на багні.pdf/130

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ні широкий стіл, застелений білою скатертиною. Крісла, вазонкові квіти доповняли обстанову.

— Моє поважання — скромно привіталася Кетті.

Блінов сидів на фотелі, одягнений у плащ, із шкуратяною текою на колінах; переглядав папери, які мабуть саме виняв.

На Кеттин привіт комісар обернувся. Лице розпливлося в широкій усмішці.

— А, Кетті… поважання… Прошу сідати і зачекати одну хвилиночку. Тільки перегляну важні папери…

Кетті удавала байдужу.

— Ет, що там папери! Маєте час на працю в бюрі. В „Імперіялі” не треба паперів. Тут люди приходять забути за свої обовязки, розважитися.

Вона підійшла ближче і поклала руку на комісарове плече.

— Не можна, дитино — озвався той: — Завтра мають бути важні військові пересунення. Мушу переглянути накази, документи… Я зараз буду вільний… прошу сідати.

Блінов переглядав папери, мугикав під ніс, крутив головою. Нарешті зложив їх до теки, повісив її на вішало, зверху повісив свій плащ — і аж тепер, усміхаючися, обернувся до Кетті.

— Тепер ми можемо приступити і до „Імперіяльської” програми. Прошу скинути плащик…

Він сам помагав їй роздягнутися.

— Хочу сьогодні з вами, Кетті, ширше пого-