Сторінка:Квітка на багні.pdf/131

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ворити. Бо завтра мушу виїхати на оглядини фронту і не знаю, коли вернуся…

— Прошу… я рада… як це тільки вам приємно…

Вона присіла на отоману, поклавши коло себе свою торбинку.

До кабінету ввійшли Трубайло з тацею, заставленою тарілками і Жорж. Останній, хоч зеленів від заздрости, але підлесно усміхався до Блінова.

— Прикажете накривати, товаришу комісаре?

Він зігнувся в льокайській поставі.

Блінов недбало кинув:

— Подати, що маєте найкращого… та скоріше… Шампана не забути!

Жорж і Трубайло заметушилися коло стола. Скоро стіл уже був заставлений закусками і винами.

— За годину дати „жаркоє” й десер…

І нікого сюди не впускати.

Кельнери вклонилися й вийшли.

Блінов підійшов до Кетті, взяв її за руку.

— Прошу, Кетті, до стола. Як у нас, у Москві, кажуть: „Сядем рядком да потолкуєм ладком”… А покищо прошу, що ласка, спершу конячок, випємо за те, що прикрашує всім життя — за кохання!

Вони сіли поруч. Блінов пив багато — йому старанно підливала Кетті. Говорив їй про те, що вона подобається йому. Хоч знав уже багато жінок, але ніодна не викликала в ньому такої несмі-