з кабінету ч. 4, у дверях нечутно показався Трубайло. Побачивши цю незвичайну пару відразу зрозумів про що вони можуть розмовляти. Жоржа всі в „Імперіялі” підозрівали в зносинах з „чека”, і Блінова також знали.
Трубайло сховався за портієру немов сторожкий кінь, наставив вуха.
Усієї розмови він не чув, але й те, що доходило до нього, кидало його то в жар, то в холод. Жорж розповідав Блінову, що імовірно в Кеттиному помешканні ховається український шпигун, якого він, Жорж, знає особисто, як українського старшину. А що той українець має звязки з Кетті, за це він ручить своєю головою. Блінов відповів, що він накаже стежити за Кеттиним помешканням… того українця передасть добрій опіці, а з Кетті він уже сам упорається.
— Прошу до канцелярії, пане товаришу-комісаре… Там є телефон… або я довіреним післанцем відішлю пакетик…
Вони пішли.
Трубайло зміркував, яка небезпека загрожує Арсенові, Кетті, а може і йому самому.
Миттю заскочив до кабінету ч. 3.
Кетті була сама. В кількох словах зясував їй ситуацію. Арсена треба якнайскоріше попередити, щоб тікав, бо буде біда. Її, Кетті, теж не омине кара, коли в неї в хаті арештують шпигуна. Треба щось робити, часу не можна гаяти.
Трубайло вибіг з кімнати.
Кетті на хвилину задубіла.
