На фронті події змінялися з такою швидкістю, що траґедії одного міста сходили до незначних випадків.
Раніше, ніж можна було сподіватися, большевики мусіли покинути місто. Заки вони встигли змінити свої пляни, на цьому відтинку вже почався новий наступ українських військ.
Трубайло і на цей раз не забув про Кетті. Він нанявся до шпитальної служби і зумів якось дістатися до павільону, де лежала Кетті. Коли большевики евакуували своїх недужих, він зумів винести її крадькома — буцім-то до військового авта — до кімнатки одного сторожа.
Що думала собі Кетті про Арсена, коли він так несподівано залишив її?
Що думав Арсен на свободі, коли вона приходила йому на думку і він не міг мати від неї звістки?
Людина у шпиталі має багато часу, щоб передумати своє життя і відділити в ньому промені від тіней.
Людина серед боїв на фронті легко вчиться жертвувати своїм життям і цінити його за найкоротші звичайні хвилини — спокою.
Пів години після того, як частина української армії, де служив Арсен, назад верталася до покиненого недавно міста, Арсен знав уже, що Кетті залишилася тут і — живе…
— Знаєш що — сказав їй Арсен — зробимо всім твоїм товаришкам велику несподіванку. Піде-
