Цю сторінку схвалено
мо до „Імперіялю” як гості і будемо дивитися на це видовище, як чужинці…
— І я замовлю для своїх товаришок таку солідну родинну вечерю, якою приймають найближчих, скажімо на імянини…
І коли вони йшли вулицями руч-об-руч як пара закоханих, забували, що в отому самому місті вони були героями траґедії і що поза містом іде надалі боротьба за свободу і за те у що людина вірить на дні свого серця.
