— Ми всі „хрещені“: „Ямбо“, „Спокуса“, „Солодка“. А цей наш новий товариш — поганин. Треба його „охрестити“ і дати якесь гарне імя на спомин нашої зустрічі.
— Гарна думка! А після цього може випємо брудершафт! — підхопила Кетті. — Коли осмілиться… А покищо — —
Вона моторно налила дві чарки шампана.
— Ану, Люсі, спочатку ви обидвоє…
Незграбно, розливаючи вино, Арсен випив чарку (схрестивши руки з шансонеткою), потім торкнувся устами лиця Люсі.
— Браво! Браво! Але наш приятель цілуватися ще не вміє! — плескала в долоні Кетті.
— Він здається і не знає ще, що таке жінка — шепнув їй Петро: — Мусиш його просвітити, Кетті… Хлопець гарний? Га?
— Жовтодзюбик… немовля…
— Ось і імя! — підхопила Люсі: — Пан Арсен буде називатися „Жовтодзюбик“!
— Жовтодзюбик! Жовтодзюбик! — вигукнули всі.
— Ну, тепер з нею брудершафт! — командував Петро, наливаючи чарки.
Кетті вже опанувала свій сентиментальний настрій. Вона бачила перед собою гарного гостя, який їй подобався і якому вона, здається, припала до серця. Завтра він мабуть щезне з її очей і не знати, чи повернеться… Зате сьогодні він з нею: пляшки повні, полумиски повні… — Нехай
