— Бачиш… я давно вже хотіла купити собі нову суконку. Не можу вічно співати в тій самій… А це коштує. Якби ти мав яку зайву сотку… я була б тобі дуже — —
Він підійшов до неї і поклав на стіл три банкноти по сто карбованців. Лівою рукою обняв її за стан, у праву взяв її руку.
— Кетті, я більше з собою не взяв… Сьогодні я маю варту, аж до завтра до вечора… Позавтра я до тебе прийду… Але ти, Кетті… нікого не приймай за цей час… Добре? Маєш на суконку і на решту, що треба. А позавтра я прийду і принесу більше… маю заощаджені, і платню скоро одержу… Добре, Кетті?
Дивився їй у вічі одвертим, щирим поглядом. Загадкова усмішка мерехтіла в її волошках.
— Ну?
— Гаразд… я буду чекати тебе, — тихо промовила й опустила голову.
— Ти добра, Кетті… до побачення… Нехай тебе ще раз поцілую.
Зрозумів, що цей цілунок зовсім інакший, ніж попередні: у ньому було більше спочутливости, ніж пристрасти, більше дружньої ніжности, ніж фізичного привязання.
На обід Кетті пішла до „Імперіялю”. За контрактом шансонетки мали від власника каварні умовлену платню та обіди; зате вечері не мали: на дорогі вечері вони були зобовязані спокушати гостей.
