Сторінка:Квітка на багні.pdf/52

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— А чи можна його прикріпити до папіросниці?

— Певно, що можна… За чверть години буде готове…

— То прохаю ось у цім кутику приробити… За чверть години я зайду…

Кетті заплатила і вийшла. З Арсенових грошей у неї залишилося 15 карбованців. Пішла до найкращої харчевої крамниці, купила пляшку дорогого хересу, ріжних закусок, овочів, солодощів і разом за все заплатила більш як 25 карбованців. Потім зайшла до ювеліра, взяла папіросницю і весело пішла додому.

Давно вже вона не мала такого вдоволення, як тепер; у руках було тяжко від пакунків, зате на душі стало зовсім легко, так легко, як ніколи. Десь глибоко, під верствою шерстких почувань ворухнулося давно призабуте почуття — втіхи від доброго діла. Життя для Кетті було суворе. За вийнятком одної-двох товаришок-шансонеток, приятелів вона не мала. Жіноцтво, інтеліґентні, чесні жінки це для неї був чужий, неприступний і неприхильний світ. Цей світ виключав наперед усяку можливість зблизитися з ним. Жінки ненавиділи шансонеток за те, що ті гарні, вільні дівчата, баламутили їм чоловіків, наречених, синів.

Ті нічні співочі птахи і танцюристки мали славу подібну до вломників, які починають свою працю тоді, як усі йдуть спати. Правда, вони мали за собою охорону законів. Але і представники цих законів не ставилися до них краще: вони по-