водилися з ними, як з прокаженими, що поширюють пошесть.
Шансонетки найбільше погорджували жіночим світом офіційно признаних чеснот і вважали його світом машкари та облуди.
З мужчинами справа стояла інакше. Серед них веселі спокусниці мали досить велику частину, яка линула до них, шукала насолоди, витрачала на них великі гроші.
І Кетті робила те, що інші: приймала гроші, бавилася, крутила мужчинам голови, наче мстилася за те погорджування, що його зазнавала від суспільности. Але при цьому вона почувала дивний холод у душі. Серце її наче скамяніло і стало неприступне для людських почувань. Виконуючи все те, що мусіла у своїй тяжкій професії, Кетті кільчастим дротом відгороджувала від своїх гостей свою душу. Не бачила перед собою людини, тільки ті гроші, які одержувала. Гроші ставали їй щораз більше потрібні, щораз більше приваблювали, бо дозволяли на вигідне, безжурне життя.
І ось уперше Кетті почула, що гроші не завсіди мають таку саму вартість. Ті 300 карбованців від Арсена впали перед нею як метеор і осліпили.
Відрухово, силою привички, вона піднесла їх із землі, але відразу вони почали пекти її. Нащо вона їх взяла, як вона могла натякнути на них? Цей смішний Жовтодзюбик навіть не догадувався, що вона може домагатися заплати. Він-же ж провів її до хати от так собі. Ні, він захопився нею, і почав говорити навіть про кохання.
