Сторінка:Квітка на багні.pdf/68

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Кетті задумалася. Вона пригадала собі того цивільного, що уладжував гулянки й недвозначно залицявся до неї. Досі Кетті була, мов очманіла, мало звертала уваги на оточення, якось механічно сприймала події, довкола себе. Тепер рішила приглянутися тому Блінову — ану ж стане у пригоді при обороні проти Жоржевих напастей. Тримати в резерві поміч — не зашкодить.

Того вечора Кетті постановила собі звернути на Блінова більшу увагу, як тільки прийде до „Імперіялю”.

Виконуючи популярну большевицьку пісеньку, Кетті назирцем обкидала салю. Звернула увагу на те, що якісь два цивільні молодики за столиком біля стіни, пильно їй приглядалися і стежили за її танцем. Але її очі не зупинилися довше на цих молодих людях — вони шукали знайомої постати в чорнім „піджаці”.

Є! Привітно їй усміхається, бє „браво”. Сидить напроти сцени. З ним і Люсин залицяльник — постачальник. „Буде бенкет… буде нагода…”

Проходячи поміж столиками до Блінова, який через кельнера запросив її до свого товариства, Кетті почула на собі чийсь гарячий погляд. Оглянулася: два молодики в цивільному одязі, що так пильно обсервували її на сцені. Один, що дивився тепер на неї — незнайомий; другий сидів до неї спиною, може навмисне відвернувся. Щось ніби знайоме, але — де, коли вона бачила цього панка? Пригадати не могла, а добре розглянутися не було часу, бо їй назустріч уже під-