Сторінка:Квітка на багні.pdf/87

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

обслуговував і не мав у собі ні рисочки змовника. Кепська справа…

Арсен відчув такий голод, начеб на височинах, де досі тримали його мрії, людина мусіла забути про те, що має тіло із шлунком.

На сцені комік оповідав гуморески.

Арсен поглянувши на салю, побачив Люсі, Ванду і ще одну шансонетку вже в товаристві при великому столі. Коло чорного „піджака” ввесь час стояло крісло вільне…

Орхестра заграла бравурну пригривку до популярної большевицької пісеньки „Ех, яблочко, куда котішся”.

На сцені малий моряк. Зпід моряцької без дашка шапочки, білої з синіми стрічками, визирали зухвалі золотисті кучерики; біла блюзка з широким виложеним коміром, широкі білі штани обгортали зграбну фіґурку; чимсь веселим і молодечим віяло від неї.

Ех, яблочко, куда котішся?
В „Імперіял” попадьош — не воротішся!…

Арсен бачить її нарешті на сцені, але не сміє свобідно повернути голови, зумисне відвертає її в інший бік. Не хоче, щоб перше вражіння не вразило його занадто сильним розчаруванням. Шукає в самому голосі натяків, чи вона — сумна чи весела, чи вже забула про розстання…

Ледве перемігши себе, кинув погляд на сцену. Побачив гарного, милого хлопчика, з лукавою усмішкою і збиточним поглядом синіх очей. В мі-