Заїдаючи печеню, молоді люди кидали погляди на салю.
Ось „піджак”, повернувся до золотистої голівки і голубої суконки. Зігнувся півдугою — щось подає, припрошує. Золотисті кучерики відкидаються назад. Гостя пє. Чорний „піджак” повернувся до стола. Їдять. За мінуту — чорна голова, усміхнена по вуха, щось розповідає ясній. Ясні кучері тремтять — стрясаються від сміху. Віддаль між чорним „піджаком” і голубою сукнею з пів метра. Та ось вона зменшується — „піджак” присувається до суконки. Один рукав ліг на спинці крісла, зробивши чорну смугу на голубім тлі. Суконка кокетує, відсувається: мабуть чує доторк і не піддається. Голубий рукав стає поміж суконкою і „піджаком”. Пальчик підноситься вверх у жартівливій погрозі: не вільно! Але „піджак” поновлює свої атаки, підсуваючися ще ближче, частуючи, примовляючи. Прозорої віддалі поміж „піджаком” і сукнею нема: межують одна, з одною, як дві частини двокольорового прапору. Чорний рукав зі спинки крісла намагається лягти на голубу спину, може трохи нижче — на стан. Голубий рукав у своїй обороні бє серветкою чорного влізливця.
— А дивіться — скрикнув Сергій: — їй-Богу, він хоче її обняти! Дивіть… дивіть…
Арсен хутко обернувся до тієї пари. Обороняючися жартівливо від Блінова, Кетті зробила глибший вихиляс. З розгону її голівка поверну-
