такий щедрий… Як пояснити свій поворот? Чи вона повірить, що він вернувся тільки для неї? Вона-ж розуміє, яка це небезпека. А коли в ній пробудиться сумнів, що це не для неї, тоді вона тримає його в руках, як павук муху… Та не піти не можна було. Це-ж не тільки любовна зустріч, а дипльоматичне завдання…”
Арсенові найважче було відповісти собі ясно, чому він так спішиться: чи тому, що його товариші ждуть якнайшвидших звісток від нього чи тому, що він побачить дівчину, про яку так багато думав від того опянілого вечора…
Чи добре, чи не добре зробив — пропало! Тепер уже відвороту нема.
Двері відхилилися на ланцюжку.
— То ти, Жовтодзюбику?
— Я.
— Прошу, зайди…
Арсен переступив поріг і мав таке вражіння, якби входив до підземної келії змовників.
Знайома кімнатка. Але вже з першого погляду Арсен помітив, що є тут якісь зміни. Не валялися в безладді частини одягів; зі стін зникли малюнки та листівки з ріжними парами та поцілунками, що нагадували закулісову роздягальню шансонетки. Кімнатка стала якась скромніша, привіт-