Сторінка:Киевская старина. Том 017. (Январь-Апрель 1887).pdf/159

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

и дѣло, такожъ и приговори вѣрно, обстоятелно и ісправно записовали, поново не токмо за неисправность въ ихъ дѣлѣ, но і за помилку ихже обвиняетъ тое жъ статутскос право, въ роздѣлѣ 4-мъ, артикулѣ 4-мъ, параграфѣ 5-мъ тако імѣющоесь: «писарь можетъ подписка или двохъ, албо сколко ему потребно будетъ, имѣть и пилно того смотрѣть, дабы вѣрно и правдиво, безъ продолженіи, до книгъ записивано было, а где бы помилка въ справѣ отъ нихъ была, половина правуючиесь подписковъ смотрѣть, но на самомъ писару за ту помилку шкоды своей доходити имѣютъ! Да судовому жъ писаревѣ, по силѣ присяги своей, которою обовязался въ званіи своемъ, не смотрѣти на высокіе и подліѳ лица, на власти и достоинства и безъ власти зостаючихъ, на богатого и убогою, на тутейшого и на гостя, на крепного и на далекого, на друга и недруга, и проц., надлежитъ же ему писару всякую справу но нумерамъ и числамъ, когда какая къ суду приточится, судіямъ докладать и совѣтовать, дабы безъоткладно розикивана, слушана и сужена была чтобъ чрезъ тое не имѣло быть людемъ, найпаче убогимъ, волокиты и въ судахъ продолженія, и для того імѣстъ быть всякихъ суплѣкъ или жалобливыхъ доношеній реестръ съ краткою запискою.

3.

Въ сотенихъ судахъ, гдѣ нѣтъ магистрату, засѣдать всегда безъ перемѣни сотнику, атаману городовому, писару, хоружему, войту и бурмистрамъ; а где атамана городового нѣтъ, тамъ атаманамъ курѣннииь быть и употреблять, особливо къ знатнииъ дѣламъ, сколько пристойно, отъ знатного сотенного товариства. А где есть, — майстратъ особно, а сотенній судъ особно-жъ дѣда свои отправлять имѣютъ.

4.

И суди опіс прозводить, найпаче въ кримѣналнихъ и иивихъ знатнѣйшихъ дѣлахъ, такимъ образомъ: перво слушать и читать жалобливаго суплѣну или доношеніе, потомъ противъ