Сторінка:Киевская старина. Том 017. (Январь-Апрель 1887).pdf/169

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

давцовъ, вминяючи оніе заставленніе, усиловуются откупать і тѣмъ какъ позванную сторону прыводятъ до убытку, такъ и судъ напрасно затрудняютъ. Только въ дачи купчихъ записовъ помянутіе урядники должны опасно смотрѣть: 1) чтобъ пеннихъ и спорнихъ грунтовъ едни другимъ не продавали, 2) чтобъ какъ въ селахъ за державцами імѣющихся, такъ въ городахъ и вездѣ всякіе мирскіе люде духовнимъ особамъ, по 18 рѣшительному пункту, а особливо козаки мужикамъ угодій и ни якихъ грунтовъ отнюдь не продавали, ибо черезъ таковіе продажи, за сходомъ по продажи козаковъ, войсковая служба умаляется, а мужики въ селахъ державскихъ ни казакамъ, чтобъ и посполитая не умалялась служба, ни другъ другу, безъ вѣдома державци своего, не імѣютъ продавать, да и у отходящихъ и отшедшихъ зъ селъ козаковъ и мужиковъ, которіе обыкли тайно продавать свои грунта, таковыхъ грунтовъ отнюдь никому не покупать подъ потераніемъ денегъ, за тѣ грунта даннихъ, и жестокимъ наказаніемъ, чтобъ за такою непокупкою могли тіе отшелцы паки на свои оніе возвратитися грунта. Въ Глуховѣ, іюля 13-го, 1730 году.

На подлинномъ подписался:

Ея императорскаго величества войска запорожского обоихъ сторонъ Днѣпра гетманъ и кавалеръ рукою властною.