Сторінка:Книга пісень Гейнріха Гейне. 1892.pdf/104

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 96 —


„Сила зла, дитино люба,
Не страшна зовсім тобі!
День і ніч ти маєш, любко,
Анголяток при собі!…“

II.
У вікно рука зелена

Від ялини стукотить.
Місяць, той підслухач тихий,
Шибки світлом золотить.

Батько, мати вже поснули,
Вже не чути їх обох;
Але ми собі кохано
Розмовляємо у-двох:

„Щоб то ти молився часто,
Не йму віри я тобі,
Ти порушуєш устами, —
Та не молишся тоді.

Той холодний рух, недобрий,
Завжді він страшний мені.
Але страх той розганяють
Погляди твої ясні.

Чі ти маєш віру праву?
Маєшь ти закон тверди́й?
Віриш ти, що є небесний
Бог Отець, Син, Дух Святий?“