Дух святий жене темно́ту
І хімери чорні пріч,
Що псують кохання й втіху,
Дра́жнять нас і день і ніч.
Збройних лицарів багато
Дух святий собі обрав, —
Щоб його чинили волю,
Душу їм одважну дав:
Дорогі мечі в них сяють,
Корогви святі у них!
Ти б хотіла, любко бачить
Гордих лицарів таких?
Ну, поглянь на мене, любко,
Сміло глянь і поцілуй,
Бо Святого Духа лицарь,
Сам такий я, — не здивуй!
III.
За ялину зелененьку
Тихо місяць заховавсь,
А в кімнаті огник блимав,
Ледве-ледве прокидавсь.
Та в моїх блакітних зорях
Ясне проміння сія',
Рожі-у́стонька палають,
Люба дівчина мовля:
