Сторінка:Книга пісень Гейнріха Гейне. 1892.pdf/12

— 4 —

8.

На небі нерухо́мо
Зірки́ ясні́ стоять,
Літ тисячі, і любо
Зглядаються, зорять.

Хороша в зірок мова,
Багата і ясна̀,
Та тілько невідома
Філо́логам вона!

Я ж тую мову знаю,
Мені вона своя,
Коханої обличчя —
Граматіка моя!

Л. У.

---

9.

Тебе, моя любко єдина,
На кри́лах пісѐнь понесу,
Над Ганг, — там роскішна країна,
Там знаю долину-красу.

В саду там при місячнім світлі
Чудовиї рожі цвітуть;
Там ло́тосу квіти розквітли,
Сестрицю свою вони ждуть,

Сміються фіялочки гожі,
Глядять в небеса на зірки́,
І тихо шепочуться рожі,
Запа̀шниї кажуть казки.

Біжать, поступаючи з легка,
Газелі стрункі, сторожкі;