Сторінка:Книга пісень Гейнріха Гейне. 1892.pdf/15

— 7 —

Я маю їх, то й вірю їм;
А слово?… слово — порох, дим!

Клянись, клянись, кохана знов!
На слово вірить я готов!
Схилю голівоньку свою́
До те́бе — й вірю, що в раю.
Я вірю, мила, вірю знов,
Що більш ніж вічна ся любов!

Л. У.

---

14.

На о́ченьки ми́лої любки дивні —
Я гарні складаю канцони,
На у́стонька ми́лої любки дрібні
Складаю найкращі терціни;
На щічки хороші її, чарівні,
Складаю чудо́виі станси, —
Як биж було серце в дівчатка мого́,
Хороший сонет би зложив на єго́!

Л. У.

---

15.

Всі люде, кохана, дурні́,
В них жадного сма́ку немає,
Вони, бач, говорять мені,
Що в те́бе недобрі звича́ї.

Всі люде, кохана, дурні́,
Вони, бачь, про те і не знають,
Які-то солодкі, знадні
Твої поцілунки бувають!

М. С.

---