Цю сторінку схвалено
— 7 —
Я маю їх, то й вірю їм;
А слово?… слово — порох, дим!
Клянись, клянись, кохана знов!
На слово вірить я готов!
Схилю голівоньку свою́
До те́бе — й вірю, що в раю.
Я вірю, мила, вірю знов,
Що більш ніж вічна ся любов!
Л. У.
14.
На о́ченьки ми́лої любки дивні —
Я гарні складаю канцони,
На у́стонька ми́лої любки дрібні
Складаю найкращі терціни;
На щічки хороші її, чарівні,
Складаю чудо́виі станси, —
Як биж було серце в дівчатка мого́,
Хороший сонет би зложив на єго́!
Л. У.
15.
Всі люде, кохана, дурні́,
В них жадного сма́ку немає,
Вони, бач, говорять мені,
Що в те́бе недобрі звича́ї.
Всі люде, кохана, дурні́,
Вони, бачь, про те і не знають,
Які-то солодкі, знадні
Твої поцілунки бувають!
М. С.
