Цю сторінку схвалено
— 8 —
16.
Ти скажи мені́, кохана:
Чі не мрія ти ясна́,
Що співце́ві в літню днину
В думці сміливій' зрина́'?
Але ні! уста́ такі́ї,
Очі любі, чарівні,
Сюю гарну, милу вро́ду, —
Іх співець не зми́слить, ні!
Упирі́ та васілі́ски,
Змі́ї, стра́хи, ящурки́,
Всі дива́ страшно́ї ка́зки —
От співце́ві сни палкі́.
Але ти, твоє́ лукавство,
Личко, по́гляди твоі́, —
І зрадли́ві, і лагі́дні, —
Іх співець не зми́слить, ні!
Л. У.
17.
Наче та́, що з хвиль вродилася,
Га́рна ми́лая була́,
Як убра́на та закві́тчана
Із други́м до шлюбу йшла.
Серце, се́рденько, не гні́вайся,
Хай пройде нудьга́ твоя;
Вибач все, що заподіяло
Чарівне, дурне дитя!
М. С.
