Не жаль мені́, хай серце розібьє
Загу́блена любов! хоч про́мінь бьє
Круг те́бе з самоцві́тів, — не жалкую:
Я бачу тво́го серця ніч тяжку́ю.
Давно се знаю. Бачив я у сні:
В тім серці ніч, — не про́міні ясні́;
Те се́рденько гризе змія страшенна!…
Я бачив любая, що ти нужде́нна.
Л. У.
Так, ти нещасна! і не жаль мені.
Обоє, люба, ми нещасні мусим буть,
Поки розібьє смерть серця́ сумні́, —
Обоє, люба, ми нещасні мусим буть.
Я бачу, погляд твій палає від погорди,
Усмішка на уста́х немов змія,
Здіймаються висо́ко груди горді, —
Однак неща́сна ти, нещасна, як і я.
Усмі́шка гостра, а однак сумна́,
І гасне погляд твій, од сліз мабу́ть,
А в гордих гру́діх рана потайна́, —
Обоє, люба, ми нещасні мусим буть!
Л. У.
Сопілки й сурми грають
І скрипочка заво́дить;
Ох, тож моя кохана
Тано́к весільний водить!
