Сторінка:Книга пісень Гейнріха Гейне. 1892.pdf/23

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 15 —


Як же втратив я її, —
Слёзи виплакав свої;
В серці жаль, нудьга́ німа́,
А на очіх сліз нема.

Л. У.



36.

З мого́ тяжко́го су́му
Складаю я пісні́,
Я їм даю криле́чка
Легенькі, голосні́.

На кри́льцях тіх леге́ньких,
Летять вони усі
У серце до моєі
Дівчи́ноньки-краси.

Пісні назад вернулись
І жа́лібно бренять,
Що́ бачили у серці, —
Не хочуть росказать.

М. С.



37.

Філісте́ри гарно вбрані
По полях, лісах гуляють,
Раді, скачуть, мов телята,
Літо краснеє вітають.

По́гляд їх блищить, — дивують:
„Як цвіте все романтично!“
Довгі вуха наставляють:
„Як співає шпак вели́чно!“