38.
Багато з забутого часу
Картин з домови́ни встає, —
Я згадую, як близько те́бе
Життє я прова́див своє.
Блукав цілу нічку у мріях
По ву́лицях я самотни́й,
Зглядалися люде на мене,
Що я був мовча́зний, смутни́й.
В ночі було краще, — безлюдні
Всі вулиці в місті були́;
Я тілько, та тінь моя власна
Мовча́зно по вулиці йшли.
По бруку так швидко ступа́в я,
І крок мій навколо лунав,
А місяць на ме́не зза хмари
Поважно з гори поглядав.