Сторінка:Книга пісень Гейнріха Гейне. 1892.pdf/25

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 17 —


Ставав я край до́му твоёго,
Дививсь у віконце твоє,
Так пильно дивився у гору,
І серденько рвалось моє.

Я знаю, що ти виглядала
Часте́нько на мене з вікна,
А я, ввесь промі́нням облитий,
Стояв мов колонна сумна́.

Л. У.



39.

Хлопець кохає дівчи́ну, —
Та дру́гий милійше їй був;
Дру́гий взяв и́ншу дружи́ну,
Першую ж милу забув.

З жалю та мила звінчалась
З першим, хто трапився, так,
З ким вона й зроду не зналась, —
Гине забутий юнак.

Давня се байка, здається,
Все ж вона вічно нова —
І як до кого прийдеться,
Серце тому́ розбива́!

Л. У.



41.

Приснилась царівна мені;
Бліде́ було личко її,
Ми сіли під липу зелену,
Вона пригорнулась до мене.