Сторінка:Книга пісень Гейнріха Гейне. 1892.pdf/26

— 18 —

— Не хо́чу я, любко моя,
Престола твого пан-отця,
Корони ёго золотої, —
Тебе я бажаю одної. —

„Твоєю не бути мені,
Лежу я у темній труні,
І тільки в ночі я вітаю,
Бо дуже тебе я кохаю.

М. С.

---

42.

Сиділи ми, любко, обоє
У легкім чове́нці своїм.
Ніч тиха була, ми з тобою
Плили геть шляхо́м водяни́м.

Ми о́стрів заклятий стріва́ли,
Ген-ген в сяйві місяця мрів,
Там гуки чудо́ві лунали
І мглистий таночок лелів.

Так любо ті гуки бреніли,
Леліли таночки дивні́,
Та геть нас відносили хвилі,
Плили́ ми по морю сумні́.

Л. У.

---

43.

От знову да́вні мрії
Виспі́вують мені
Про край чудовий, гарний
Чудовиї пісні́.