Цю сторінку схвалено
— 19 —
Там кві́тонька на квітку
У сяйві золотім
Любе́нько поглядає
З коханням чарівни́м.
Там кожна дереви́на
Гово́рить та співа,
Струмо́чок, як музи́ка,
Хвилює-виграва.
Кохання співи ллються
(У нас таких нема),
Від них солодка ту́га
Серде́нько обійма.
О, як би хтів я знову
У край отой піти,
Щоб серце заспокоіть,
І щастя там знайти.
Та ні, у сні приходить
Та гарна сторона́,
А зійде ясне сонце,
Зника́, як дим, вона.
М. С.
45.
Блиску́чого літнього ранку
Хожу я по сво́му саду.
Квітки розмовляють, шепо́чуть,
А я, я мовча́зний іду.
Квітки́ розмовляють, шепо́чуть,
Блага́є їх по́гляд смутни́й:
