Цю сторінку схвалено
|
— 20 —
„Не гнівайсь на нашу сестричку, Л. У. |
46.
В роскішній красі таємни́чій
Сіяє кохання моє,
І тихої літньої ночі
Страшні́, ди́вні мріі снує:
„В заклятім саду́ похожають
Коханці смутні́, самотні́;
Тремти́ть ясний місяць промі́нням
І чуть соловейка пісні́.
„Дівчи́на, мов по́стать камінна,
Навко́люшках лицарь стоїть.
Аж ось дикий велит надходить,
Дівчина злякалась, біжить.....
„В крові пада лицарь до долу,
До дому йде велит страшний“.....
Як буду в могилі лежати,
Кінець буде казці чудній.
Л. У.
|
47. Вони мене дражнили, |
