Всі за ча́єм сиділи й розмову
Про любов між собою вели.
Естетичні були всі панове,
Панії надто чу́лі були.
„Розумію — кохать платонічно!“
Мовив радця, страшний як мана́,
Усміхнулась madame іронічно,
„Ох!“ зітхнула тихе́нько вона.
Пастор вкинув до того зважливо:
„Не повинна любов буть палка:
Для здоровья се дуже шкодли́во.“
„Як се?“ тихо спитала дочка.
А графіня зітхнула важе́нько:
„Ох, кохання — жага́ запальна!“
І баронові потім зграбне́нько
Подала́ шклянку чаю вона.
За столом було місце маленьке,
Не було ж тебе, любко, там знов.
Як гарненько, моє ти серде́нько,
Розказала б ти їм про любов!
Л. У.
|
52. Мені приснився дивний сон: |
